Свято "Калити”.

    З давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутої сьогодні. Ми хочемо повернути їй  життя. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь.   

  

   Це свято захопило  невичерпним джерелом яскравої неповторності українського народу, його унікальної культури і високої духовності,розкрило  світ народних звичаїв та обрядів, сприяло  вихованню любові до Батьківщини, патріотизму. Тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї історії, можна чіткіше зрозуміти сьогодення і уявити майбутнє. «Той, хто не знає минулого, — любив повторювати М.Рильський, — не вартий майбутнього». Тим більше, що ми не повинні забувати, що значна роль в піднятті національної та історичної свідомості належить сучасній школі.

   В наш час, коли жорстокість швидкоплинності часу, негараздів руйнує духовний світ людини і суспільства в цілому, прикладом духовного багатства може слугувати саме історія землі, на якій ти народився і виріс. Родинне вогнище, батьківська оселя, земля, по якій ти ходиш, як невгасимий вогонь, що зцілює душу, пам'ять, що дає для серця віру та надію.    

        

   13 грудня відзначають  свято Андрія Первозваного.   В цей день у Майдано – Олександрівській школі молодь збиралася на вечорниці, щоб повеселитись, потанцювати, співати, а  дівчата пов'язати, повишивати, а ще поворожити на свою долю. Незмінним атрибутом Андріївських вечорниць є калита та головні герої Коцюбинський з Калитинським, які здійснювали обряд кусання калити.

   Веселі конкурси, чарівне ворожіння, українська пісня, смачна калита – все дарувало радість.