Свято "Калити”.
З давніх-давен славилася Україна таким звичаєм,
як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської
фантазії, призабутої сьогодні. Ми хочемо повернути їй життя. Нехай оживе
одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь.
Це свято захопило невичерпним
джерелом яскравої неповторності українського народу, його унікальної культури і
високої духовності,розкрило світ
народних звичаїв та обрядів, сприяло вихованню любові до Батьківщини, патріотизму. Тільки
осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї історії, можна чіткіше зрозуміти
сьогодення і уявити майбутнє. «Той, хто не знає минулого, — любив
повторювати М.Рильський, — не вартий майбутнього». Тим більше, що ми не повинні
забувати, що значна роль в піднятті національної та історичної свідомості
належить сучасній школі.
В наш час, коли
жорстокість швидкоплинності часу, негараздів руйнує духовний світ людини і
суспільства в цілому, прикладом духовного багатства може слугувати саме історія
землі, на якій ти народився і виріс. Родинне вогнище, батьківська оселя, земля,
по якій ти ходиш, як невгасимий вогонь, що зцілює душу, пам'ять, що дає для
серця віру та надію.
13 грудня відзначають свято Андрія Первозваного. В цей день у Майдано – Олександрівській школі молодь збиралася на вечорниці, щоб повеселитись, потанцювати,
співати, а дівчата пов'язати, повишивати, а ще поворожити на свою долю. Незмінним атрибутом
Андріївських вечорниць є калита та головні герої Коцюбинський з Калитинським,
які здійснювали обряд кусання калити.
Веселі конкурси, чарівне ворожіння, українська пісня, смачна калита –
все дарувало радість.
